Тренер з окупованого Херсону: «Хочу, щоб Україна не забувала про херсонців»
Мій сьогоднішній співрозмовник – тренер з окупованого Херсону. Його ім’я не вказую заради його безпеки. Адже він відверто розповідає, як живеться в окупації:
– В окупації живеться дуже важко.
Зникають люди, які мають вплив на громадськість. Тобто священики, політики, активісти, люди з відкритою проукраїнською позицією. Учасники мітингів проукраїнських. Навіть тренери. Вони зникають. Ми знаємо, де їх тримають: слідчі ізолятори у Херсоні. Їх там допитують, знущаються над ними. Це я знаю на 100%.
МСУ з Миколаєва Р. Агабеков: «Дуже сильно всі згуртувалися. Повна командна гра»
Тому дуже стрьомно, дуже важко психологічно виходити на вулицю. Тому що ти розумієш, що додому можеш не повернутися.
Що сталося з Херсоном на початку? Як розпочалася війна для вас, мешканців Херсону?
– Це було дуже важко. Десь о пів на шосту ранку зателефонував мій друг, який повідомив, що росіяни почали обстрілювати Чонгар і Каховку. Я відразу же піднявся, зібрав свої речі, подзвонив друзям, хто мав плани захищати місто від окупантів. Ми зустрілися і пішли до військкомату. Там, на жаль, нам нічим не допомогли. Взяли лише паспортні дані. І сказали, що вони зателефонують. На наступний день ми повернулися до військкомату, тому що нам ніхто не зателефонував – а бої вже була на підступах до Херсону, біля Антонівського мосту. Виявилося, що військкомат вже був закритий. Нас херсонців лишили можливості захищати своє місто.
24-25 лютого я на власні очі бачив, як евакуювалися силовики Херсону. Як вони всіх покидали, виїжджали великими колонами. 24 лютого – це була Служба безпеки України. Та деякі підрозділи поліції. 25 лютого я бачив, як Національна гвардія виїжджала з Херсону.
Які це викликало у вас почуття, коли спостерігали за цим?
– Я не розумів, чому ми не захищаємо своє місто. Лише біля Антонівського мосту стояли хлопці з тероборони та хлопці з якоїсь бригади, у яких була одна пушка та декілька танків. Вони стримували всю цю орду ворогів на підході до Херсону.
Чи відбуваються обстріли міста? Чи лунають сирени?
– Повітряні тривоги, сирени лунали лише тоді, коли місто залишалося під контролем України. Більшість вибухів відбувається на околицях міста. Всі чули про легендарну Чорнобаївку, це передмістя Херсону. Де розташовувалася військова частина, а зараз там знаходяться російські війська. Це дуже зручне логістичне місце.
Проте більшість російських військових розташувалася у центрі міста, де скупчення цивільних. Наскільки я розумію, у наших Збройних Сил є жорстке правило не стріляти в місця, де є цивільні.
Інколи по місту роздаються автоматні черги, коли, наприклад, росіяни приходять когось затримувати, а затриманий чинить опір.
Чи була можливість евакуюватися з міста? Було багато охочих виїхати, коли росіяни окупували Херсон?
– На початку було декілька маршрутів: через Станіслав, Снігурівку та у напрямку Кривого Рогу. З розвитком бойових дій ці можливості зникали. Наприклад, по дорозі до Кривого Рогу розташовані приблизно 70 (!!) блокпостів. І майже на кожному відбувається огляд. Якщо машина дорога, то вимагають хабар. Це може бути що завгодно. Навіть шкарпетками беруть.
Протягом всієї дороги – з Херсону до Давидового Броду – стоять л/днрівці. Лише на виїзді стоять російські військові на блокпосту.
Наскільки нормальним є наразі життя в Херсоні?
– Ні, не можна це назвати нормальним. Адже чужі люди приїхали в наше місто, в нашу країну, і вказують нам жити за їхніми вказівками та правилами. Всіх нескорених, незгідних вони катують, забирають у слідчі ізолятори. Там їх ламають.
Який меседж направили би Україні з окупованого – віримо, що тимчасово – українського Херсону?
– Хочу, щоб Україна не забувала про Херсон, про херсонців. Дуже багато людей хочуть повернутися додому, до свого рідного міста. Дуже хочу, щоб Україна зробила все можливе, щоб повернути Херсон та всю Україну, яку захопили росіяни.
Олександра Кузнєцова, пресслужба Національної федерації кікбоксингу України WAKO
